Черкаська обласна дитяча лікарня. Сайт Центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи.
Головна сторінка сайту Центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи
Про Центр реабілітації, методики фізіотерапевтичного та реабілітаційного лікування -  сторінка сайту Центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи
Про ДЦП -  сторінка сайту Центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи
Сторінка психолога - сторінка сайту Центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи
Покази і протипокази - сторінка сайту Центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи
Запис на лікування - сторінка сайту Центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи
Контакти - сторінка сайту Центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи

Головна - Сторінка психолога - ТРИВОЖНІСТЬ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

ТРИВОЖНІСТЬ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

ТРИВОЖНІСТЬ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

 

ТРИВОЖНІСТЬ – індивідуально – психологічна особливість, яка виявляється в схильності людини до переживання стану тривоги при очікуванні несприятливого розвитку подій.

ТРИВОГА – переживання людиною стану емоційного дискомфорту, зумовленого очікуванням несприятливого розвитку подій або передчуттям можливої небезпеки.

 Особистісна тривожність – це базова риса особистості, яка формується та закріплюється в ранньому дитинстві і проявляється підвищеним хвилюванням в ситуації, яка загрожує особистості або здається такою.

Слід відрізняти тривогу від тривожності. Якщо тривога - це епізодичні прояви неспокою, хвилювання дитини, то тривожність є стійким станом.

Тривожність не пов'язана з якою-небудь певною ситуацією і проявляється майже завжди. Цей стан супроводжує людину в будь-якому виді діяльності.

Коли ж людина боїться чогось конкретного, ми говоримо про прояв страху. Наприклад, страх темряви, страх висоти, страх замкнутого простору.

 
ТРИВОЖНІСТЬ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

 Автори книги "Емоційна стійкість школяра" - Б. І. Кочубей і Е. В. Новикова вважають, що тривожність розвивається внаслідок наявності у дитини внутрішнього конфлікту, який може бути викликаний:
1. Суперечливими вимогами, що пред'являються батьками, або батьками і школою (дитячим садом).
2. Неадекватними вимогами (найчастіше завищеними).
3. Негативними вимогами, які принижують дитину, ставлять її в залежне становище.

Сама інтенсивність переживання тривоги, рівень тривожності в хлопчиків і дівчаток різні. У дошкільному й молодшому шкільному віці хлопчики більше тривожні, ніж дівчата. У дев'ять-одинадцять років інтенсивність переживань в обох статей вирівнюється, а після дванадцяти років загальний рівень тривожності в дівчат у цілому зростає, а в хлопчиків трохи знижується, хоча саме серед хлопчиків зустрічаються хлопці із серйозними порушеннями в цій сфері.

Різняться дівчата й хлопчики тим, з якими ситуаціями вони зв'язують свою тривогу, як її пояснюють, чого побоюються.

Тривожність дитини багато в чому залежить від рівня тривожності оточуючих її дорослих. Висока тривожність педагога або батьків передається й дитині. У сім'ях з доброзичливими відносинами діти менш тривожні, ніж у сім'ях, де часто виникають конфлікти.


Для того, щоб визначити наявність чи відсутність тривожності у Вашої дитини, ознайомтесь з наступними твердженнями та за кожну позитивну відповідь поставте 1 бал:

 Моя дитина:
1) не може довго працювати, не втомлюючись;
2) їй важко зосередитися на чомусь;
3) будь-яке завдання викликає в неї зайве занепокоєння;
4) під час виконання завдань дуже напружена, скута;
5) ніяковіє частіше інших;
6) як правило, червоніє в незнайомих обставинах;
7) скаржиться, що їй сняться кошмарні сни;
8) руки у дитини зазвичай холодні і вологі;
9) відсутній гарний апетит;
10) спить неспокійно, засинає з труднощами;
11) полохлива, багато що викликає у неї страх;
12) зазвичай неспокійна, легко засмучується;
13) часто не може стримати сліз;
14) погано переносить очікування;
15) не любить братися за нову справу;
16) не впевнена у собі, у своїх силах;
17) боїться стикатися з труднощами.

Підсумуйте кількість позитивних відповідей, щоб отримати загальний бал тривожності: Отже, якщо кількість позитивних відповідей дорівнює:

12 – 17 балів – це свідчення наявності у дитини високої тривожності;

7 – 14 балів – середній рівень тривожності;

від 1 до 6 балів – рівень тривожності є низьким або тривожність у дитини відсутня.

У дошкільному та молодшому шкільному віці основною причиною тривожності є неправильне ставлення батьків до дитини.

В дорослому віці виникнення тривожності можуть спричинити внутрішні конфлікти особистості.

 Рекомендації для батьків з подолання підвищеної тривожності в дітей:

1. Налагодьте взаємини з дитиною, щоб вона відчувала себе спокійно і впевнено:
• слухайте свою дитину;
• проводите разом з нею якомога більше часу;
• розповідайте їй про свої дитячі вчинки, перемоги і невдачі;
• якщо в сім'ї кілька дітей, намагайтеся спілкуватися не тільки з усіма разом, але і зумійте приділити увагу кожному окремо.

2. Слідкуйте за собою, особливо якщо Ви перебуваєте під дією стресу і Вас легко вивести з рівноваги. У цьому випадку краще відкласти спільні справи з дитиною (якщо це, звичайно, можливо).

3. У ті хвилини, коли Ви засмучені або розгнівані, зробіть для себе щось приємне, те, що могло б Вас заспокоїти: прийміть душ, випийте чаю, послухайте улюблену музику і т.д.

4. Слідкуйте за своєю мовою. Намагайтесь, щоб тон голосу був спокійним, доброзичливим. Навіть якщо дитина завинила, намагайтеся не кричати на неї, і вже у жодному випадку не погрожуйте. Краще розібрати неприємну ситуацію в спокійній обстановці, коли і дитина, і дорослий заспокояться і будуть готові до діалогу.

5. Приймайте Вашу дитини безумовно, тобто любить її не за те, що вона красива, розумна, відмінниця, помічниця і т.д., а просто так, просто за те, що вона є.

6. Подивіться, наскільки Вам вдається сприймати Вашу дитину. Для цього протягом 2-3 днів порахуйте, скільки разів Ви звернулися до неї з позитивними висловлюваннями (вітанням, схваленням, підтримкою), і скільки - з негативними (докором, зауваженням, критикою). Якщо кількість негативних звернень дорівнює або перевищує число позитивних, то зі спілкуванням у Вас не все гаразд.

7. Обіймайте свою дитину не менше 4-х разів на день (звичайне ранкове привітання і поцілунок на ніч не рахується).

Вік людини відображає не тільки рівень фізичної зрілості, але й характер зв'язків з навколишнім світом, особливості переживань.

Шкільна пора — найважливіший етап у житті людини, протягом якого принципово змінюється її психологічний вигляд. Змінюється й характер тривожних переживань.

 

 Страх — перша похідна тривоги.

Провідний страх у шкільному віці — страх "бути не тим", про кого добре говорять, кого поважають, цінують і розуміють. Інакше кажучи, це страх не відповідати соціальним вимогам найближчого оточення, будь це школа, середовище однолітків або родина.

Конкретними формами страху бути "не тим" є страхи не встигнути, спізнитися, зробити не те, не так, бути засудженим або покараним.

Ці страхи говорять про наростаючу соціальну активність, про зміцнення почуття відповідальності, боргу обов'язку, тобто про все те, що об'єднано в понятті "совість", що є центральним психологічним утворенням даного віку.

 
  Підготувала: практичний психолог Гранківська Н. С.
     
  Список статтей з розділу "Сторінка психолога"

Читати інші статті з розділу "Сторінка психолога"

  1. Застосування Арт-терапії при роботі з дітьми.
  2. МОНТЕССОРІ - ТЕРАПІЯ.
  3. Розвиток дрібної моторики у дітей.
  4. Казкотерапія.
  5. Емоційно-вольова сфера у дітей с психофізичними вадами.

 

Повернутися на Головну

Повернутися на "Сторінка психолога"
 

 

 

Новини

 

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

  © Центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи
Черкаської обласної дитячої лікарні
При копіюванні матеріалів сайту посилання на сайт-джерело обов'язкове.

http://www.reha.ck.ua/
Яндекс.Метрика